Авторське право та суміжні права на сценічні твори

 Відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права" (скорочено - Закон) сценічні твори віднесені до об'єктів суміжних прав. створені для сценічного показу та/або їх сценічної постановки.

 Авторське право в сценічному творі являє собою цілий набір таких авторських прав:  права письменника, права композитора, права сценариста, права режисера-постановника, права декоратора, дизайнера одягу і т.п. А у разі телевізійного чи відеозапису – ще й права студії запису.

Як зареєструвати Авторські права на постановку театру?

Зателефонуйте 063 267 80 37, напишіть у Viber або у Telegram

 Спосіб відтворення (публічного виконання, публічної демонстрації, публічного показу) сценічного твору - це його показ/виконання в театрі, на телебаченні, при перегляді відеозапису на відеокасетах, дисках і т.п.
Найбільш ємні особливості такого об'єкта авторського права і суміжних прав як сценічний твір можна розкрити на прикладі театру.
 Законодавство України про театри та театральну справу базується на: Конституції України, Законі "Основи законодавства України про культуру" від 14.02.1992, вимогах Цивільного та Господарського кодексів України, Законі "Про театр та театральну справу" від 31.05.2005 та інших нормативно правових актах, прийнятих відповідно до зазначених документів.

 Особисті немайнові та майнові права авторів режисера-постановника сценічного твору та їх правонаступників, пов'язані зі створенням та використанням постановки, права виконавців, композитора, сценариста, авторське право декоратора, авторське право дизайнера одягу тощо регулюються Законом України "Про авторське право та суміжні права" та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про театри та театральну справу, то застосовуються правила міжнародного договору.

 Авторське право в театрі.
Театр – мистецтво колективне. Тому самі авторські права при цьому будуть вкрай різноманітні і досить непрості. Вистава - твір, що має художню єдність, гармонію всіх елементів. Він створюється під керівництвом режисера і відповідно до режисерського задуму спільними зусиллями акторів, сценографа, композитора, хореографа та багатьох інших працівників театру (освітлювачів, костюмерів, гримерів тощо. д.). В основі вистави лежить режисерська інтерпретація п'єси, її жанрове, стилістичне рішення. Дія вистави організована в часі (темп, ритм, наростання та спади емоційної напруги) та у просторі (розробка сценічні майданчики, принцип її використання, мізансцени, декорації, рух тощо). Зоровий образ вистави створюється декоратором засобами живопису, театральної конструкції, костюмів, освітлення, театральної техніки. Декорація може нести як образотворчі, і виразні функції, відтворювати обстановку дії чи метафорично розкривати в зоровому образі задум режисера, бути реальної чи умовної залежно від художніх завдань постановки, напрями, стилю.
Реєстрація авторського права на сценічні твори відбувається шляхом укладання Договору, реєстрації цього Договору та подання Заявки на реєстрацію об'єкта АП.

 Єднання творчих устремлінь у процесі постановки вистави створюється режисурою.
Вистава як твір сценічного мистецтва, незалежно від історичних, національних, жанрових та інших особливостей, композиційно має:
 • Сюжетно-драматичний лад, як сам розвиток драматичної дії у певному, сюжетно-фабульному напрямі. З одного боку, цей лад визначає художню цілісність події. Але все ж - не може бути зведений до вихідного літературного твору, так як п'єса - ширше. Крім того, на основі одного драматичного твору ставляться відмінні один від одного спектаклі! А з іншого боку - спектакль може бути створений і без п'єси, і лише на основі заданих характерів та тематики, наприклад театр "дель-арте";  • Звуко-музичний лад, тобто музичність у повноті свого прояву: вимова певним чином тексту, його інтонації, звукові та шумові ефекти, музичне оформлення, "зони мовчання" та в цілому загальний музичний настрій, що створюється розвитку дії спектаклю;
 • Сценографію - як просторову визначеність сценічного твору, візуальна значущість вистави. А це не тільки те, що компонує на сцені художник (декорації, костюми, світло), а й усе, що створює просторове тіло вистави. Це і технічні можливості сцени, її архітектурно-планувальна заданість, оскільки в сценічному мистецтві, як ні в якому іншому, важливий технічний момент.

 Авторське право режисера-постановника.
 Досить непросте питання. Залежно від цього, у яких правових відносинах (трудових тощо.) режисер перебуває з театром, тобто. є штатним працівником театру чи запрошується як постановника виконання разових робіт, будуються та її правові відносини з театром, як юридичною особою. Розглянемо різні варіанти.
 1. Запрошений режисер - не є працівником театру, і з ним укладається Авторський договір на окрему постановку. Усі права та обов'язки режисера обумовлюються у договорі та регулюються нормами цивільного законодавства.
 2. Режисер, штатний працівник театру - укладає Трудовий договір. Він наділяється правами та виконує обов'язки відповідно до посадової інструкції та умов укладеного ним трудового договору. Усі питання, пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, та розміри авторської винагороди регулюються чинним законодавством.
 На сьогодні результат творчої діяльності режисера-постановника охороняється нормами суміжних прав.

 Суміжні права в театрі.
 Для виникнення та здійснення суміжних прав не потрібно дотримання будь-яких формальностей: права у режисера-постановника виникають у зв'язку зі створенням постановки, незалежно від призначення та гідності постановки, способу її висловлювання, незалежно від змісту, жанру, незалежно від цього, чи вважає сам режисер, критика чи публіка цю постановку удачею чи провалом.

  Права режисера-постановника, що виникають у зв'язку зі створенням постановки в театрі:
 • Право на ім'я (тобто право використовувати або дозволяти використовувати постановку під справжнім ім'ям режисера, псевдонімом або без позначення імені, тобто анонімно);
 • Право на захист постановки від будь-якого спотворення чи іншого посягання, здатного завдати шкоди честі та гідності режисера;
 • Право на використання постановки у будь-якій формі, включаючи право на отримання винагороди за кожен вид використання постановки.

 Право на використання постановки є майновим і включає право здійснювати, дозволяти або забороняти здійснювати наступні дії:
1) передавати постановку в ефір або повідомляти для загальної інформації про кабель, якщо постановка, що використовується для такої передачі, не
2) записувати чи не записувати постановку;
4) передавати в ефір або по кабелю запис постановки, якщо спочатку цей запис було зроблено не для комерційних цілей;
5) здавати у прокат опубліковану з комерційною метою фонограму, де записана постановка.

 Музично-сценічні твори
 До них надежать: балетна вистава, опера, оперета, музична вистава, мюзикл, фарс, водевіль тощо. Надамо коротке визначення таких творів та їх складових:
 • Балет (Балетна вистава) - художній твір, зміст якого втілюється у сценічних музично-хореографічних образах. Балетна вистава виконується засобами танцю та пантоміми.
 • Опера(італ. opera, буквально - твір, від лат. opera - праця, виріб, твір) - музично-сценічне твір, текст якого не говориться, а співається у супроводі оркестру. Це синтетичний жанр, що поєднує в єдиній театральній дії різні види мистецтв: драматургію, музику, образотворче мистецтво (декорації, костюми), хореографію (балет).
 • Оперне лібрето - в опері - словесний текст сценічного вокального музично-драматичного твору.
 • Партитура- повний нотний текст багатоголосного музичного твору для оркестру, хору, камерного ансамблю тощо, у якому зведені воєдино та розміщені одна під одною у визначеному, встановленому порядку всі партії оркестру, а також хору та солістів.  • Інтермедія (від латів. intermedius- що знаходиться посеред, проміжний) - невелика п'єса або сцена (пантоміма, танець, музичний або інструментальний твір), зазвичай комічного характеру, що розігрується між діями драматичного спектаклю. І. виникли у середньовічному театрі у виставах містерій і широко використовувалися у шкільному театрі, комедії дель арті, у театрі Мольєра та інших. Поступово інтермедія до вистави перетворилася на музично-сценічні твори із самостійним сюжетом.
 • Дуодрама (Duodrama італ.Duo - два характери) - музично-сценічний твір для двох дійових осіб, що розігрується між діями драматичної вистави.

 Світло та колір у спектаклі взаємодіють різнопланово. Це розподіл просторової визначеності форм сцени залежно від поставлених завдань; це створення колористичної єдності всього кольорового рішення і це участь світла та колірних домінант в ігровій стихії сценічної вистави.

 Кіномистецтво. Це вид сценічного твору, який створюється за допомогою кінозйомки реальних, спеціально інсценованих або відтворених засобами мультиплікації подій насправді. У кіномистецтві синтезуються естетичні властивості літератури, театрального та образотворчого мистецтва, музики на основі власне лише йому властивих, виразних засобів, з яких головними є фотографічна природа зображення, що дозволяє з граничною достовірністю відтворювати будь-які картини дійсності, а також монтаж.

 Телевізійне мистецтво. Телебачення репродукує (транслює) готові форми, тобто. створені раніше сценічні твори, чи сценічні твори, створювані на момент трансляції (сценічні концертні постановки, театральні спектаклі, кінофільми). Воно дозволяє режисеру, оператору, використовуючи ті чи інші виразні засоби (монтаж, ракурс, інтонація, композиція подій тощо), надати найбільшої виразності та дієвості сценічним творам. Телебачення в широкому розумінні слова полягає у професійному використанні технічних засобів, принципів виразності та законів сприйняття телевізійного видовища, у майстерності інтерпретації театрального спектаклю, концерту тощо, в особливій художній обробці сценічного твору.