Авторське право - історія, об'єкти, права Автора, терміни

Для того, щоб окреслити діючі в Україні авторські права, зрозуміти їх склад, обсяг, об'єкти прав, ми розглянемо наступні питання:
1. Загальна історія виникнення авторських прав.
2. Історія авторських прав в Україні.
3. Правові моделі (системи) Авторських прав.
4. Законодавство України про авторське право.
5. Об'єкти авторських прав.
6. НЕ є об'єктами авторських прав.
7. Майнові та немайнові права Автора.
8. Знак авторських прав.
9. Порядок реєстрації авторського права.

  1.Загальна історія виникнення авторських прав.
  Відсутність інтересу до авторського права на початку Середньовіччя пояснювалося неймовірно високою вартістю видання книжок, створення оригинальных текстових документів, створення картин чи музики. Наприклад, за інформацією деяких дослідників, Людовік XI, щоб придбати манускрипт арабського письменника Разеса, був змушений закласти все своє срібне кухонне начиння. Щодо прав Авторів, то на думку авторів сайту, саме крилатий вираз Буття визначає свідомість (надалі цитування буде виділятись курсивом) є вкрай доречним. Доки книга, картина чи музичний твір була штучним, виключно "авторським" рукотворним твором, хоч і маючим не аби яку вартість, то і їх підробка була або важкою, або неможливою. Вчені, які досліджували історію того, як виникало авторське право як ідея про приватну власніть Автора, найчастіше пов'язують цю потребу з початком книговидання у Європі. До тих пір, як книгу стало можливо не просто підробити, а ще й тиражувати сотнями чи тисячами примірників, та заробляти на цьому великі гроші, все було добре. Але розвиток типографських машин зробив книгу вельми поширеним та прибутковим товаром. Таким чином, на початку виникнення законодавства про авторське право у авангарді пішли товари (книги) та гроші за них, суттєві прибутки. Письменники, художники та музиканти вважали за потребу прийняти участь в розподілу прибутків. А ще, швидше за все, одночасно з цим рухом грошей з'явилося і бажання книговидавців захистити свій бізнес. А отже – і бажання зберегти за собою монополію та конкретні права на зміст конкретної книги. Або бажання монополізувати такі права на видання книг, карт та іншої друкованої продукції. Звичайно, тому існуюча сьогодні реєстрація авторських прав — це лише наслідок визнання, фіксації та надання права розпоряджання цими самими монопольними правами. З'явилися персональні привілеї, ліцензії тощо.
 Але ближче до кінця XVII століття система персональних привілеїв та ліцензій, тобто система надання монопольних прав на видання друкованої продукції владою монарха (Англія, Франція тощо) або князем (Німеччина), все більше і більше зазнавала осуду. Розвиток книговидання та доходів з нього приводив також до того, що все частіше і автори заявляли про свої права. Але поява ланцюжка законів про авторське право у більшості європейських країн лежить у спробах церкви та урядів регулювати та контролювати продукцію друкарів!

Потрібна реєстрація Авторських прав?
Зателефонуйте 063 267 80 37, напишіть у Viber або у Telegram

  Вкажемо лише деякі даті, які можна вважати віховими в історії прав Авторів.
 1455 рік. Дослідники історії вважають, що саме Йоганн Гутенберг першим у західному світі почав друкувати рухомим шрифтом. Приблизно в 1455 році в Майнці (нині територія Німеччини) була надрукована Біблія Гутенберга (42-рядкова Біблія). На думку головних біографів Гутенберга продаж однієї тільки 42-рядкової Біблії Біблії приніс Гутенбергу вельми значні статки.
 1476 рік. Вільям Кекстон (William Caxton) - англійський видавець, в 1476 році заснував першу друкарню в районі Олмонрі у Вестмінстері, Англія. Він був першим англійським роздрібним продавцем друкованих книг. Першою книгою, яка, як відомо, була їм надрукована, було видання The Canterbury Tales (Кентерберійських оповідань) - це збірка з двадцяти чотирьох історій, що налічує понад 17 000 рядків, написаних середньоанглійською мовою Джеффрі Чосером між 1387 і 1400 роками. Іншою ранньою книгою Кекстона була книга The Dictes and Sayings of the Philosophers (Вислови філософів), яка була вперше надрукована 18 листопада 1477 року. Іноді дослідники історії вважають цю книгу першою точно датованою англійською друкованою книгою.
 1486 рік. Вжа і Венеційська республіка почала регулярно надавати привілеї на книги. Вперше Венеція надала привілей на конкретну книгу у 1486 році. Це був особливий випадок, оскільки йшлося про історію самого міста, а отримав привілею Марк Антоній Сабеллікус. Другим автором у світі, який отримав авторські права, королівські привілеї на друк, був гуманіст і граматист Антоніо де Небріх у 1492 році на книгу Lexicon hoc est Dictionarium ex sermone latino in hispaniensem (Словник латинсько - іспанської мови).
 1557 рік. Англійська королева Марія I передає контроль над усіма друкарнями та книготоргівлею одній гільдії монополісту - Stationer's Company (Канцелярська компанія).
 1559 рік - рік узаконення ЦЕНЗУРИ. Цей рік по праву є всесвітнім святом всілякого роду цензури, особливо цензури друкованих видань. У цей рік Римська курія вперше видала Index Expurgatorius, або Index Librorum Prohibitorum (Індекс заборонених книг). Це був такий собі змінний список публікацій, які Священна конгрегація вважала єретичними або суперечливими моралі. А тому католикам заборонялося друкувати чи читати їх. Індекс діяв із 1560 по 1966 рік. Він заборонив тисячі назв книг і вніс до чорного списку численні публікації, включаючи роботи інтелектуальної еліти Європи.
 1662 рік. В Англії було прийнято Закон про ліцензування - An Act for preventing the frequent Abuses in printing seditious treasonable and unlicensed Books and Pamphlets and for regulating of Printing and Printing Presses (Закон про запобігання частим зловживанням під час друку підбурювальних, зрадницьких та неліцензованих книг та памфлетів та регулювання друку та друкарських верстатів). Цей Закон було скасовано лише у 1695 році.
 1681 рік. Закон про ліцензування скасовано, але компанія Stationer's Company прийняла підзаконний акт, що встановлює права власності на книги, зареєстровані її членам, тому компанія може продовжувати регулювати друкарську торгівлю. Таким чином, саме Англія - передвісник бурного розвитку авторських прав!
 1709 рік. У Європі з'явився нормативний акт, який вважають першим законом щодо авторських прав. Це був Статут Королеви Анни, також відомий як Закон про авторське право 1709 року. Його оригінальна назва - An Act for the Encouragement of Learning, by Vesting the Copies of Printed Books in the Authors or Purchasers of such Copies, during the Times therein mentioned. , що у перекладі - "Акт про заохочення навчання шляхом передачі копій друкованих книг авторам або покупцям таких копій протягом зазначеного у ньому періоду". І це був нормативний акт парламенту Великобританії. Його символічно вважають першим законом, що передбачав регулювання авторських прав урядом і судами, а не приватними особами. Прийняття Статуту Анни стало важливим етапом захисту авторських прав як загальносвітового явища. Він встановив 14-річний термін дії авторського права та давав можливість продовжити його на той самий термін. Пізніше робота потрапляла до суспільного надбання. А фактично Статут Королеви Анни став наслідком історичного розвитку книговидання у Англії. Появленння широкого кола книговидавців не влаштовувала монопольні як широкі привілеї вузького кола близьких до трону видавців, так і існуюча система цензури друкованих видань.Зверніть увагу, що боротьба у Англії шла саме за майнові права на видання. За той самий copyright, як майнове право на видання друкованої продукції. Саме з цього підходу і народилась Англосаксонське модель авторських прав, про що буде нижче.
 У Франції в 1791 і 1793 роках Конституційною асамблеєю були прийняті два важливих для авторів Декрети. Вважається, що вони заклали правову основу Романо-німецької (Континентальної) моделі авторських прав (про це - є нижче). Так, в континентальній моделі - це права автора (le droit d’auteur - французька), das Urheberrechts (німецька), el derecho de autor (іспанська). Першим Декретом, у 1791 році, було врегульовано право автора на публічні виконання протягом усього його життя, а крім того, протягом п'яти років після його смерті на користь спадкоємців. Далі, другий Декрет 1793 року, також надавав автору довічне виключне право на відтворення його творів, а його спадкоємцям ще протягом десяти років після смерті автора. Однак у Франції та низці європейських країн швидко була визнана необхідність розширення охорони відповідних творів за межі національних кордонів. У 1852 році Франція першою у Європі постановила, що підробка творів, опублікованих за кордоном, є злочином на території Франції. Потім, у 1880 році, Франція уклала угоду про права на друковані видання з Іспанією та Сальвадором на основі взаємного визнання національного режиму. Потім конвенції цього типу укладались між різними країнами з метою зв’язати різні країни національними режимами визнанння прав авторів.
 Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 року. Наприкінці XIX сторіччя уряди та митці різних країн, у переважному числі - європейських, зіткнулись з відсутністю єдності щодо однозначного тлумачення та визначення прав автора. По Європі були засновані різні асоціації, які працювали над уніфікацією правових принципів, що регулюють літературну і художню власність та для просування міжнародної кодифікації. Тому Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 09 вересня 1886 року стала матрицею конвенційного права. Тобто - основним, базовим міжнародно-правовим документом, спрямованим на охорону творів і суміжних авторських прав. Зібрані в 1884 році у Швейцарії на першу конференцію делегати з Німеччини, Австрії, Угорщини, Бельгії, Коста-Ріки, Франції, Великої Британії, Гаїті, Нідерландів, Швеції, Норвегії та Швейцарії розпочали обговорення попереднього проекту, розробленого швейцарською Федеральною радою. У 1885 році вже Англія, Іспанія, Італія, Гондурас, Туніс, Аргентина, Сполучені Штати та Парагвай зібравшись навколо другої конференції, прийняли попередній проект Бернської конвенції. Однак різноманітність внутрішнього законодавства та існуючих міжнародних конвенцій змусила внести значні зміни до початкового проекту. Тому лише наступного, 1886 року, в швейцарськом місті Берн вже Німеччина, Бельгія, Іспанія, Франція, Велика Британія, Республіка Гаїті, Італія, Республіка Ліберія, Швейцарська Конфедерація та Туніс нарешті підписали установчий акт Міжнародного союзу захисту літературних і художніх творів (l'Union internationale pour la protection des œuvres littéraires et artistiques).
 Підписана 09 вересня 1886 року, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів була доповнена в Парижі (1896 р.), переглянута в Берліні (1908 р.), доповнена в Берні (1914 р.), переглянута в Римі (1928 р.), у Брюсселі (1948 р.), у Стокгольмі (1967 р.) і в Парижі (1971) та модифіковано в 1979 році.
 Згадаємо США. До 1976 року авторське право в цій країні фактично регулювалось положеннями англійського Статуту Королеві Анни 1709 року. Тільки 1976 року було прийнято чинний нині Закон про авторське право. Наприклад, перший федеральний Закон США, який був прийнятий у 1790 році, передбачав «охорону літературних творів, карток і морських карток на строк у 14 років з дати першої публікації, який продовжувався на наступний термін у разі, якщо автор залишився живим після закінчення першого терміну, за умови дотримання суворих вимог реєстрації та депонування.
  World Book and Copyright Day. І ось у 1995 році Генеральна асамблея ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книг та авторського права. Він відзначається саме 23 квітня, так як 22 та 23 квітня - символічні дати у світовій літературі. 22 квітня пішов з життя Мігель де Сервантес (похований 23 квітня). А вже 23 квітня пішли з життя ще кілька видатних письменників: Вільям Шекспір та Інка Ґарсіласо де ла Веґа. Тому ЮНЕСКО і запропонувала у всьому світі саме у цей день віддавати шану книгам та їх авторам. І тепер щороку 23 квітня в усьому світі відзначають День книг та копірайту! :)
 Зрозумілим є те, що академічна історія авторського права потребує чисельного та фахового авторського колективу, місяців чи років роботи з архівними документами тощо. Тому на цій сторінці ми обмежимося вже викладеним. Але якщо хтось з наших Читачів побажає щось доповнити чи виправити - напишіть нам про це! :)

Бажаєте замовити реєстрацію Авторських прав?
Зателефонуйте 063 267 80 37, напишіть у Viber або у Telegram

  Історія авторських прав в Україні.
 Права автора в Україні також пройшли довгий шлях до свого нормотворчого врегулювання. Цей шлях також завжди було нелегким. Умовно історію становлення авторського права в Україні можна поділити на три періоди:
 ■ Імперський період;
 ■ Радянський період;
 ■ Розвиток за часи незалежності.
 Імперський період.
 Заради історичної правди зазначимо, що першим імперським законодавчим актом, який регламентував питання авторського права, стала оновлена в квітні 1828 року редакція імперського "Цензурного Статуту", який взагалі-то був про цензуру в імперії. Саме у той рік у ньому з'явилася спеціальна глава "Про авторів і видавців книг". Відповідно до цієї редакції імперського Цензурного Статуту автор або перекладач книги мали виняткове право користуватися все життя своїм виданням і продажем його на свій розсуд як майном придбаним. Також до згаданого Статуту за творцями була закріплена можливість самостійно публікувати свої роботи.
 У 1830 році прийнято окремий імперський Закон «Про права авторів, перекладачів та видавців», яким авторські права, по суті, визнавали як права власності.
 Прийняття у 1911 році імперського Закону "ПРО АВТОСКОЄ ПРАВО" (далі скорочено українською - Закон про авторське право 1911 року) стало серйозним кроком до визнання прав авторів. За юридичну основу цього Закону 1911 року було взято закони Франції, Німеччини, інших країн Європи. Також в ньому часткоро знайшли деякі відображення положень Бернської конвенції. Закон про авторське право 1911 р. загалом відповідав європейському законодавству та європейській практиці тих часів. У ньому знайшли місце передові ідеї німецьких Законів 1901 і 1907 років, Бернської конвенції у її Берлінської редакції 1908 року. Проте цей Закон встановлював традиційний для російсько-імперської традиції менший обсяг прав то свобод авторів в імперії. Щодо позитивних рис Закону 1911 року, то можно відзначити окреслення об'єктів прав автора, конкретизацію термінів дії авторських прав, правонаступництво, визначення порушень прав автора тощо. У Законі 1911 року вперше було закріплено право авторів протягом 10 років від дня опублікування оригіналу дозволяти чи забороняти переклад їхніх творів. Але Закон 1911 року також і допускав вільний переклад зарубіжних письмових творів тощо.
 Радянський період розвитку авторських прав.
Як відомо, більшовики не поважали приватну власність. А тим паче - права авторів. Тому почали вони кепсько.
26 листопада 1918 року. Дєкрєт Совєта Народних Коміссаров. О признании научных, литературных, музыкальных и художествен­ных произведений государственным достоянием. 26 ноября 1918 года
 Розвиток авторського права в Україні за часи незалежності.
Як відомо,
   

   Правові моделі (системи) Авторських прав

 Правознавці виділяють дві системи авторського права: Англосаксонська (англо-американська) та Романо-німецька (Континентальна). Розглянемо їх особливості та відмінності.
 По-перше, в Англосаксонська система, яку іноді називають ще Англо-американською, щодо прав Автора використовує термін copyright. Його утворено двома словами: "copy" (в перекладі на українську - "копія") та "right" (в перекладі на українську - "право"). Таким чином, зміст терміну copyright в перекладі на українську - це "право на копію" або "право на виготовлення копій". А тому вже сам використаний термін щодо всієї Англосаксонської правової системи авторських прав вказує на те, що зміст авторських прав більше акцентується на результатах творчості, а не на авторі твору. Тобто: головне - це майнові права, гроші. А не фантики та прапорці! :)
Тому можна сказати, що Англо-американська модель акцентується на захисті фінансової сторони прав на твір.
 По-друге, відповідно до Англосаксонської моделі прав акцент робиться на дію щодо твору, тобто - на розпоряджанні правами Автора. Тому будь яка дія щодо твору може здійснюватися тільки самим Автором або за погодженням з ним. Зрозуміло, що першими творами, на які направлений такий підхід, були книги - тобто літературні та письмові твори (це вже потім до переліку творів додались кінофільми та комп'ютерні програми). Про виготовлення екземплярів літературного, художнього або наукового чи іншого твору, треба домовлятись з Автором, власником майнових прав.
 По-третє, охорона авторського права за Англо-американською системою поширюється на твір незалежно від особи власника прав. Буде визнаватись Автором юридична особа або фізична особа - обсяг прав є однаковим. А за континентальною системою права Автора базується на цивільному праві. Так як твори є продуктом творчої діяльності та нерозривно пов'язані з особистістю їх творців. А тому на юридичні особи не поширюється авторсько-правова охорона творів.
 Відповідно до Континентальної (Романо-німецької) моделі (а це більшість держав Євросоюзу, і в тому числі — Україна) головним є Його Величність Автор - і це тільки фізична особа. Крім цього постулату, у Континентальній моделі права поділені на НЕмайнові (особисті, невід'ємні від автора права) та, звичайно ж, Майнові права. Особисті, немайнові права завжди належать лише Автору твору. А ось майнові права — можуть надаватись чи передаватись Автором іншим особам. Діюче українське законодавство, яке регулює питання авторського права, будується саме за принципами Континентальної моделі прав. Автор, як це закріплено у законодавстві України, це (і лише!) фізична особа, яка своєю творчою роботою створила твір. Юридична особа не може бути автором.

============= Звернемося до відмінностей між правовими системами.

Концепція, в якій обґрунтовується, що автори мають природне право власності на створені ними ідеї, була сформульована вперше в Англії та пов'язана з двома ключовими текстами – «Два трактати про правління» (1690 р.) Джона Локка та «Роздуми про оригінальне творчості» (1759) Едварда Юнга. Дж. Локк вважав, що право інтелектуальної власності має розглядатися як природне право, а не як право, що ґрунтується на законі. Праця дає людині природне право власності на створене ним; літературні твори суть результати певної праці, і, отже, автори мають природне право власності на свої твори.
Джон Локк вважав, що кожна людина має деяку особу власність, яка полягає в її власній особистості, на яку ніхто, крім нього самого, не має жодних прав. На його переконання щодо творчості людини: "Ми можемо сказати, що праця його тіла та робота його рук за найсуворішим рахунком належать йому". Поет Едварда Юнг вважав та доводив, що саме Автор залишає слід своєї особи у змісті написаного. Саме він заявив про особисту якість тексту "оригінального автора". Також поет підкреслював, що оригінальний твір письменника - генія відрізняється від наслідувачів як "чарівник від гарного архітектора". У той час як чарівник споруджує свій чудовий замок з незримих і невідомих матеріалів, гарний архітектор будує свою будівлю, лише майстерно використовуючи загальнодоступні інструменти.



    Законодавство України про авторське право.
 За роки незалежності в Україні сформовано цілу систему законів та підзаконних актів, які спеціально регулюють предмет АП та суміжних прав.
Насамперед треба відзначити Положення Цивільного кодексу України (скорочено - ЦКУ). Глави 36 та 37 ЦКУ регулюють основні положення стосовно прав Автора твору. Сюди треба віднести також Адміністративний, Кримінальний та Митний кодекси, які також регулюють окремі питання авторських і суміжних прав.
Більш розширено трактує норми права Автора Закон "Про авторське право і суміжні права" (скорочено - Закон авторське право).
Також є величезна кількість підзаконних актів (Постанов Кабміну, Наказів міністерств тощо), які мають норми щодо АП. Особливо велике нормативне регулювання прав розробників та дистриб'юторів комп'ютерних програм, фонограм (музики), кінофільмів тощо.

  

  Об'єкти авторських прав

Відповідно до п. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України у редакції станом на 01.10.2024 в державі передбачені наступні Об'єкти авторського права:
 1. Літературні та художні твори, зокрема:  • романи, поеми, статті та інші письмові твори;
 • лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
 • драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;
 • музичні твори (з текстом або без тексту);
 • аудіовізуальні твори;
 • твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
 • фотографічні твори;
 • твори народного мистецтва;
 • ілюстрації, карти, плани, ескізи та пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
 • переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних чи художніх творів;
 • збірники творів, якщо їх відбір чи впорядкування їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
 2. Комп'ютерні програми. На нашому сайті добре викладено як проходить реєстрація авторських прав на комп'ютерну програму.
 3. Компіляції даних (бази даних), якщо їх відбір чи впорядкування їх складових є результатом інтелектуальної діяльності;
 4. Інші твори.
Отже, у п. 1. ст. 433 Цивільного кодексу встановлено, що наведений вище перелік об'єктів авторського права не є остаточним.
Також, наприклад, досі дискутивним є питання належності HTML-коду до об'єктів авторського права.


  НЕ є об'єктами авторських прав.
 1. Акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;
 2. Державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо. об'єкти, затверджені органами державної влади;
 3. Повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної інформації преси;
 4. Інші твори, встановлені законом.
 Відповідно до Закону про авторські права також (крім вище згаданих) не охороняються (не є об'єктами прав Автора):  • твори народної творчості (фольклор);
 • символіка територіальних громад;
 • символи та знаки підприємств, установ та організацій;
 • розклад руху транспортних засобів, розклад телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, які не відповідають критеріям оригінальності та на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду);
 • передбачена Законом про авторське право правова охорона поширюється тільки на форму виразу твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені та проілюстровані у творі (який може бути об'єктом авторського права).

  Майнові та немайнові права Автора.
 Особисті НЕмайнові (особисті) права Автора:
Це права, які пов'язані з отриманням матеріальної вигоди від використання твору, а відбивають особисті зв'язки автора з його витвором. Вони покликані захищати духовні інтереси автора, його честь і гідність, а також індивідуальність і неповторність твору. Особисті немайнові права автора не залежать від його майнових прав.
 Цікавим для Авторів може бути положення Закону Про охорону прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки)). Так, наприклад, ст. 6 згаданого Закону про торговельні марки визначає, що не може бути проведена реєстрація торгової марки, яка "назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників".
 До НЕмайнових прав належать:
 1. Право на визнання людини творцем (автором, виконавцем тощо) об'єкта авторського права;
 2. Право перешкоджати будь-якому посяганню (з його авторські права), здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта авторського права;
 3. Право вимагати вказівки свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це можливо;
 4. Право забороняти вказівки свого імені у зв'язку з використанням твору;
 5. Право обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
 6. Право на недоторканність твору.

  Майнові права Автора на твір

 Відповідно до положень ст. 443 ЦКУ у редакції на 01.10.2024 до Майнових прав належать:
 1. Право на використання твору. Право на використання твору автором (або іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі та у будь-який спосіб;
 2. Виняткове право дозволяти використання твору;
 3. Право перешкоджати неправомірному використанню твору, зокрема забороняти таке використання;
4. Інші майнові права, встановлені законом.
 Виключне право автора (чи іншої особи, яка має майнові авторські права) дозволяти або забороняти використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) громадське виконання та громадське оповіщення творів;
3) публічну демонстрацію та публічний показ;
4) будь-яке повторне сповіщення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оповіщення;
5) переклади творів;
6) переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) включення творів як складових частин до збірок, антології, енциклопедії тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі у майновий найм, або в прокат, або шляхом іншої передачі для першого продажу екземплярів твору;
9) передання своїх творів для загального сповіщення публіки для здійснення доступ до твору з будь-якого місця та у будь-який час на її власний розсуд;
10) здача у майновий найм та (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом (продаж авторських прав) оригіналів або екземплярів аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
11) імпорт екземплярів творів.
12) цей перелік не є вичерпним!

Терміни дії майнових та немайнових Авторських прав.
Термін дії майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права починається з моменту створення твору, діє протягом усього життя автора та спливає через сімдесят років, які відраховуються від 1 січня року, наступного за роком смерті Автора чи останнього із Співавторів

  Знак авторських прав.
  Автор або особа, якій передано майнові права на цей твір для повідомлення / попередження про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з наступних елементів:
  © - буква "c" у латиниці, обведена колом;
  ім'я (ім’я та фамілія, фамілія та ініціали тощо) або найменування особи, яка має авторське право;
  рік першої публікації твору.
Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі та на кожному примірнику твору. Іноді доречна присутність також слова copyright.
Приклад використання Знаку охорони авторського права: © Кондратюк І.В., 2005. Саме 2005 рік — це дійсно рік створення цього сайту. Це можна перевірити у web.archive.org стосовно адреси copyright.com.ua, саме така адреса сайту була у 2005 році.

  

Порядок реєстрації авторського права

 Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону про авторське право суб'єкт АП для засвідчення авторства на оприлюднений або не оприлюднений твір, факту та дати опублікування твору, а також договору, що стосуються прав автора на цей твір, у будь-який час протягом строку охорони свого права може зареєструвати своє авторство у відповідних державних реєстрах. Реєстрація авторства - найбільш ефективний спосіб фіксації ваших прав на об'єкт інтелектуальної власності.

 Також ми створили для Вас сторінку про реєстрацію авторських прав на сайт, завітайте!

 Ми здатні захистити Ваші права та інтереси!