У 1852 році Франція першою у Європі постановила, що підробка творів, опублікованих за кордоном, є злочином на території Франції.
 Потім, у 1880 році, Франція уклала угоду про права на друковані видання з Іспанією та Сальвадором на основі взаємного визнання національного режиму. Потім конвенції цього типу укладались між різними країнами з метою зв’язати різні країни національними режимами визнання прав авторів.
 1886 рік - Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Наприкінці XIX сторіччя уряди та митці різних країн, у переважному числі - європейських, зіткнулись з відсутністю єдності щодо однозначного тлумачення та визначення прав автора. По Європі були засновані різні асоціації, які працювали над уніфікацією правових принципів, що регулюють літературну і художню власність та для просування міжнародної кодифікації. Тому Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 09 вересня 1886 року стала матрицею конвенційного права. Тобто - основним, базовим міжнародно-правовим документом, спрямованим на охорону творів і суміжних авторських прав. Зібрані в 1884 році у Швейцарії на першу конференцію делегати з Німеччини, Австрії, Угорщини, Бельгії, Коста-Ріки, Франції, Великої Британії, Гаїті, Нідерландів, Швеції, Норвегії та Швейцарії розпочали обговорення попереднього проекту, розробленого швейцарською Федеральною радою. У 1885 році вже Англія, Іспанія, Італія, Гондурас, Туніс, Аргентина, Сполучені Штати та Парагвай зібравшись навколо другої конференції, прийняли попередній проект Бернської конвенції. Однак різноманітність внутрішнього законодавства та існуючих міжнародних конвенцій змусила внести значні зміни до початкового проекту. Тому лише наступного, 1886 року, в швейцарськом місті Берн вже Німеччина, Бельгія, Іспанія, Франція, Велика Британія, Республіка Гаїті, Італія, Республіка Ліберія, Швейцарська Конфедерація та Туніс нарешті підписали установчий акт Міжнародного союзу захисту літературних і художніх творів (l'Union internationale pour la protection des œuvres littéraires et artistiques).
 Підписана 09 вересня 1886 року, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів була доповнена в Парижі (1896 р.), переглянута в Берліні (1908 р.), доповнена в Берні (1914 р.), переглянута в Римі (1928 р.), у Брюсселі (1948 р.), у Стокгольмі (1967 р.) і в Парижі (1971) та модифіковано в 1979 році.
 Згадаємо США. До 1976 року авторське право в цій країні фактично регулювалось положеннями англійського Статуту Королеві Анни 1709 року. Тільки 1976 року було прийнято чинний нині Закон про авторське право. Наприклад, перший федеральний Закон США, який був прийнятий у 1790 році, передбачав «охорону літературних творів, карток і морських карток на строк у 14 років з дати першої публікації, який продовжувався на наступний термін у разі, якщо автор залишився живим після закінчення першого терміну, за умови дотримання суворих вимог реєстрації авторського права та депонування зразка твору.
  1995 рік - World Book and Copyright Day. І ось у 1995 році Генеральна асамблея ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книг та авторського права. Він відзначається саме 23 квітня, так як 22 та 23 квітня - символічні дати у світовій літературі. 22 квітня пішов з життя Мігель де Сервантес (похований 23 квітня). А вже 23 квітня пішли з життя ще декілька видатних письменників: Вільям Шекспір та Інка Ґарсіласо де ла Веґа. Тому ЮНЕСКО і запропонувала у всьому світі саме у цей день віддавати шану книгам та їх авторам. І тепер щороку 23 квітня в усьому світі відзначають День книг та копірайту! :)
 Зрозумілим є те, що академічна історія авторського права потребує чисельного та фахового авторського колективу, місяців чи років роботи з архівними документами тощо. Тому на цій сторінці ми обмежимося вже викладеним. Але якщо хтось з наших Читачів побажає щось доповнити чи виправити - напишіть нам про це! :)

Бажаєте замовити реєстрацію Авторських прав?
Зателефонуйте 063 267 80 37, напишіть у Viber або у Telegram

  Історія авторських прав в Україні.
 Права автора в Україні також пройшли довгий шлях до свого нормотворчого врегулювання. Цей шлях також завжди було нелегким. Умовно історію становлення авторського права в Україні можна поділити на три періоди:
 ■ Імперський період;
 ■ Радянський період;
 ■ Розвиток за часи незалежності.
   ■ Імперський період.
 Заради історичної правди зазначимо, що першим імперським законодавчим актом, який регламентував питання авторського права, стала оновлена в квітні 1828 року редакція імперського "Цензурного Статуту", який взагалі-то був про цензуру в імперії. Саме у той рік у ньому з'явилася спеціальна глава "Про авторів і видавців книг". Відповідно до цієї редакції імперського Цензурного Статуту автор або перекладач книги мали виняткове право користуватися все життя своїм виданням і продажем його на свій розсуд як майном придбаним. Також до згаданого Статуту за творцями була закріплена можливість самостійно публікувати свої роботи.
 У 1830 році прийнято окремий імперський Закон «Про права авторів, перекладачів та видавців», яким авторські права, по суті, визнавали як права власності.
 Прийняття у 1911 році імперського Закону "ПРО АВТОРСКОЄ ПРАВО" (далі скорочено українською - Закон про авторське право 1911 року) стало серйозним кроком до визнання прав авторів. За юридичну основу цього Закону 1911 року було взято закони Франції, Німеччини, інших країн Європи. Також в ньому часткоро знайшли деякі відображення положень Бернської конвенції. Закон про авторське право 1911 р. загалом відповідав європейському законодавству та європейській практиці тих часів. У ньому знайшли місце передові ідеї німецьких Законів 1901 і 1907 років, Бернської конвенції у її Берлінської редакції 1908 року. Проте цей Закон встановлював традиційний для російсько-імперської традиції менший обсяг прав то свобод авторів в імперії. Щодо позитивних рис Закону 1911 року, то можно відзначити окреслення об'єктів прав автора, конкретизацію термінів дії авторських прав, правонаступництво, визначення порушень прав автора тощо. У Законі 1911 року вперше було закріплено право авторів протягом 10 років від дня опублікування оригіналу дозволяти чи забороняти переклад їхніх творів. Але Закон 1911 року також і допускав вільний переклад зарубіжних письмових творів тощо.
   ■ Радянський період розвитку авторських прав.
Як відомо, більшовики не поважали приватну власність. А тим паче - права авторів творів. Тому почали вони кепсько.
26 листопада 1918 року. Декрет № 263 Ради Народних Комісарів Про визнання наукових, літературних, музичних та художніх творів державним надбанням. Опубліковано 1 грудня 1918 року в виданні "Ізвєстія" Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету Рад. Думається, мова отримавшего перемогу пролетаріату буде доречна для цитивання з цього "документу":
 1. Всякое как опубликованное, так и неопубликованное научное, литературное, музыкальное или художественное произведение, в чьих бы руках оно бы ни находилось, может быть признано по постановлению Народного Комиссариата Просвещения, достоянием Российской Социалистической Федеративной Советской Республики.
   Примечание. Таким же постановлением Народного Комиссариата Просвещения могут быть объявлены достоянием Российской Социалистической Федеративной Советской Республики все произведения любого умершего автора.
 2. Произведение, объявленное государственным достоянием, может быть размножаемо и распространяемо только Народным Комиссариатом Просвещения или другим Советским учреждением, по соглашению с Народным Комиссариатом Просвещения.
 1922 рік. Зазначимо, що у Цивільний кодекс УРСР, введений в дію Постановою ЦВК УРСР від 16 грудня 1922 р., щодо авторських прав мав лише декілько слів про те, що нібито авторські права та нібито є.
 1925 рік. Також заради історичної правди зазначимо, що авторські права на деякі твори літератури, науки і мистецтва вже є діяли на території захопленої більшовиками України. Відповідно до Постанови ЦВК Раднаркому СРСР від 30 січня 1925 року "Про основи авторського права", права автора поширювалися на будь-який твір літератури, науки і мистецтва, якими б не були спосіб і форма його відтворення, а також його гідність і призначення. Хоча зазначимо, що у Цивільному кодексі УРСР, введений в дію Постановою ЦВК УРСР від 16 грудня 1922 р., щодо авторських прав є лише декілька слів про те, що вони є.
 1928 рік. 08 жовтня 1928 року прийнято Закон РРФСР "Про авторське право". За всіма авторами визнавали виняткове право на створені ними твори. Таке виняткове право діяло протягом 25 років з моменту першого видання (опублікування) твору. З 1928 р. авторське право почало охоронятися протягом усього життя автора. Перехід авторського права до спадкоємців передбачався на 15 років по смерті автора.
 1964 рік. Прийнято Цивільний Кодекс УРСР, затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 року і введений у дію з 1 січня 1964 року. Розділ IV мав назву Авторське право. На цьому етапі законодавець використав інший підхід до регламентації галузі. Тепер нормативне правове регулювання авторського права було включено до кодифікованого закону, чого було зроблено у Цивільному Кодексі РРФСР 1923 року. У прийнятому в 1964 Кодексі передбачалося вже набагато повніша і докладна розробка авторського права. Наприклад, ст.474 ЦК УРСР передбачала: Авторське право на твір, вперше випущений в світ на території СРСР або не випущений в світ, але такий, що знаходиться на території СРСР у будь-якій об'єктивній формі, визнається за автором і його спадкоємцями незалежно від їх громадянства, а також за іншими правонаступниками автора. Це був суттєво важливий крок від "всьо общєє" до приватної власності Автора твору.
 1973 рік. У цьому році СРСР приєднався до Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року року (переглянутої в Парижі 24 липня 1971 року). Це зумовило включення до союзного законодавства та законодавства союзних республік, у тому числі до Цивільного кодексу УРСР, положень про право автора на переклад та про збільшення терміну дії авторського права з 15 до 25 років, що обчислюється з 1 січня, наступним за роком смерті автора. Право на переклад регулювала Стаття V Конвенції. Цікавим є пункт 1 цієї статті, який встановлював, що Авторське право включає виняткове право автора перекладати, випускати в світ переклади і дозволяти переклад і випуск у світ перекладів творів, що охороняються на підставі цієї Конвенції.
   ■ Розвиток авторського права в Україні за часи незалежності.
Як відомо, об'єкти авторських прав передбачено введеним в дію 23 лютого 1994 року спеціальним Законом Про авторське право і суміжні права. А прийнято його було Верховною Радою України 23 грудня 1993 року.
За роки незалежності в Україні сформовано цілу систему законів та підзаконних актів, які спеціально регулюють предмет АП та суміжних прав.
Насамперед треба відзначити Положення Цивільного кодексу України (скорочено - ЦКУ). Глави 36 та 37 ЦКУ регулюють основні положення стосовно прав Автора твору. Сюди треба віднести також Адміністративний, Кримінальний та Митний кодекси, які також регулюють окремі питання авторських і суміжних прав.
Більш розширено трактує права Автора Закон "Про авторське право і суміжні права" (скорочено - Закон авторське право).
Також є величезна кількість підзаконних актів (Постанов Кабміну, Наказів міністерств тощо), які мають норми щодо АП. Особливо велике нормативне регулювання прав розробників та дистриб'юторів комп'ютерних програм, фонограм (музики), кінофільмів тощо.
   

   Правові моделі (системи) Авторських прав

 Правознавці виділяють дві системи авторського права: Англосаксонська (Англо-американська) та Романо-німецька (Континентальна). Розглянемо їх особливості та відмінності.
 Англосаксонська система, яку іноді називають ще Англо-американською, щодо прав Автора, по-перше, в використовує термін copyright. Його утворено двома словами: "copy" (в перекладі на українську - "копія") та "right" (в перекладі на українську - "право"). Таким чином, зміст терміну copyright в перекладі на українську - це "право на копію" або "право на виготовлення копій". А тому вже сам використаний термін щодо всієї Англосаксонської правової системи авторських прав вказує на те, що зміст авторських прав більше акцентується на результатах творчості, а не на авторі твору. Тобто: головне - це майнові права, гроші. А не фантики та прапорці! :)
 Тому можна сказати, що Англо-американська модель акцентується на захисті фінансової сторони прав на твір.
 По-друге, відповідно до Англосаксонської моделі прав акцент робиться на дію щодо твору, тобто - на розпоряджанні правами Автора. Тому будь яка дія щодо твору може здійснюватися тільки самим Автором або за погодженням з ним. Зрозуміло, що першими творами, на які направлений такий підхід, були книги - тобто літературні та письмові твори (це вже потім до переліку творів додались кінофільми та комп'ютерні програми). Про виготовлення екземплярів літературного, художнього або наукового чи іншого твору, треба домовлятись з Автором, власником майнових прав.
 По-третє, охорона авторського права за Англо-американською системою поширюється на твір незалежно від особи власника прав. Буде визнаватись Автором юридична особа або фізична особа - обсяг прав є однаковим. А за континентальною системою права Автора базується на цивільному праві. Так як твори є продуктом творчої діяльності та нерозривно пов'язані з особистістю їх творців. А тому на юридичні особи не поширюється авторсько-правова охорона творів.
 Континентальна (Романо-німецька) модель (а це більшість держав Євросоюзу, і в тому числі — Україна) головним вважає Його Величність Автора, і це тільки фізична особа. Крім цього постулату, у Континентальній моделі права поділені на НЕмайнові (особисті, невід'ємні від автора права) та, звичайно ж, Майнові права. Особисті, немайнові права завжди належать лише Автору твору. А ось майнові права — можуть надаватись чи передаватись Автором іншим особам. Діюче українське законодавство, яке регулює питання авторського права, будується саме за принципами Континентальної моделі прав. Автор, як це закріплено у законодавстві України, це (і лише!) фізична особа, яка своєю творчою роботою створила твір. Юридична особа не може бути автором.
 Звернемося до відмінностей між правовими системами.
 Концепція, в якій обґрунтовується, що автори мають природне право власності на створені ними ідеї, була сформульована вперше в Англії та пов'язана з двома ключовими текстами – "Два трактати про правління" (1690 р.) Джона Локка та "Роздуми про оригінальне творчості" (1759) Едварда Юнга.
 Дж. Локк вважав, що право інтелектуальної власності має розглядатися як природне право, а не як право, що ґрунтується на законі. Праця дає людині природне право власності на створене ним; літературні твори суть результати певної праці, і, отже, автори мають природне право власності на свої твори. Джон Локк також вважав, що кожна людина має деяку особу власність, яка полягає в її власній особистості, на яку ніхто, крім нього самого, не має жодних прав. На його переконання щодо творчості людини: Ми можемо сказати, що праця його тіла та робота його рук за найсуворішим рахунком належать йому.
 Поет Едварда Юнг вважав та доводив, що саме Автор залишає слід своєї особи у змісті написаного. Саме він заявив про особисту якість тексту оригінального автора. Також поет підкреслював, що Оригінальний твір письменника - генія відрізняється від наслідувачів як чарівник від гарного архітектора. У той час як чарівник споруджує свій чудовий замок з незримих і невідомих матеріалів, гарний архітектор будує свою будівлю, лише майстерно використовуючи загальнодоступні інструменти.

    Законодавство України про авторське право.
 Для визначення обсягу авторських прав ми вважаємо за доцільне першочергово - користуватися Постановами, Роз'ясненнями, Узагальненнями та Рішеннями судових органів України. Справа у тому, що реально нібито є Закон, але крім Закону є і практика, а тобто - його практичне застосування. А практика - то завжди є найважливішим критерієм Істини. Тобто: у Законі написано так. Можна розуміти і так, і так. Але суд, розглядаючи певні справи використовує діючі норми права саме так, як їх повинно розуміти та практично застосовувати.
 Так, наприклад, Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 5 від 04.06.2010 Про застосування судами норм законодавства про захист авторського права та суміжних прав додатково уточнює наступне. Згідно зі ст. 2 Закону України Про авторське право від 23 грудня 1993 року законодавство про про права автора базується на Конституції України та складається з:
 •  Відповідних норм Цивільного Кодексу;
 •  Закону України "Про авторське право та суміжні права";
• Законів України "Про кінематографію", "Про телебачення та радіомовлення" (втратив чинність), "Про видавничу справу", "Про поширення екземплярів аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" та інших законів України, що регулюють відносини у сфері правової охорони особистих немайнових прав та майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав.
 Додатково, станом на 01.12.24 р., також є сенс звернути увагу на наступні нормативні документи:
 • Закон України від 13.12.2022 "Про медіа".
 • Закон України від 21.03.2023 "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".
 • Закон "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну!.
 • Закон України від 09.04.2015 "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
 • Закон України від 01.06.2010 "Про захист персональних даних".
 • Наказ Мінекономіки від 16.08.2023 № 11319 "Про затвердження Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір".
 • Наказ Мінекономіки від 01.02.2024 № 2945 "Про затвердження Порядку формування та ведення національного переліку вебсайтів, що викликають занепокоєння щодо дотримання прав інтелектуальної власності".
 Але зацікавлений читач повинен розуміти, що повний перелік законодавства України, яке стосується авторських прав - є досить широким. Крім Законів є безліч підзаконних (відомчих) нормативних актів (Накази, Положення, Постанови, Порядки тощо). Тому ми не претендуємо на викладення повного переліку. Але у разі, якщо Ви вважаєте необхідним додати документ - ми будемо раді, якщо Ви нам про це напишите.

  

  Об'єкти авторських прав

Відповідно до п. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України у редакції станом на 01.10.2024 в державі передбачені наступні Об'єкти авторського права:
 1. Літературні та художні твори, зокрема:  • романи, поеми, статті та інші письмові твори;
 • лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
 • драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;
 • музичні твори (з текстом або без тексту);
 • аудіовізуальні твори;
 • твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
 • фотографічні твори;
 • твори народного мистецтва;
 • ілюстрації, карти, плани, ескізи та пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
 • переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних чи художніх творів;
 • збірники творів, якщо їх відбір чи впорядкування їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
 2. Комп'ютерні програми. На нашому сайті добре викладено як проходить реєстрація авторських прав на комп'ютерну програму.
 3. Компіляції даних (бази даних), якщо їх відбір чи впорядкування їх складових є результатом інтелектуальної діяльності;
 4. Інші твори.
Отже, у п. 1. ст. 433 Цивільного кодексу встановлено, що наведений вище перелік об'єктів авторського права не є остаточним.
Також, наприклад, досі дискутивним є питання належності HTML-коду до об'єктів авторського права.

  НЕ є об'єктами авторських прав.
 1. Акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;
 2. Державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо. об'єкти, затверджені органами державної влади;
 3. Повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної інформації преси;
 4. Інші твори, встановлені законом.
 Відповідно до Закону про авторські права також (крім вище згаданих) не охороняються (не є об'єктами прав Автора):  • твори народної творчості (фольклор);
 • символіка територіальних громад;
 • символи та знаки підприємств, установ та організацій;
 • розклад руху транспортних засобів, розклад телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, які не відповідають критеріям оригінальності та на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду);
 • передбачена Законом про авторське право правова охорона поширюється тільки на форму виразу твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені та проілюстровані у творі (який може бути об'єктом авторського права).

  

  Майнові та немайнові авторські права

  НЕмайнові (особисті) права Автора:
Це права, які пов'язані з отриманням матеріальної вигоди від використання твору, а відбивають особисті зв'язки автора з його витвором. Вони покликані захищати духовні інтереси автора, його честь і гідність, а також індивідуальність і неповторність твору.  Немайнові права автора не залежать від його майнових прав.
 Цікавим для Авторів може бути положення Закону Про охорону прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки). Так, наприклад, ст. 6 згаданого Закону про торговельні марки визначає, що не може бути проведена реєстрація торгової марки, яка використовує "назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників".
 До НЕмайнових прав належать:
 1. Право на визнання людини творцем (автором, виконавцем тощо) об'єкта авторського права;
 2. Право перешкоджати будь-якому посяганню (з його авторські права), здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта авторського права;
 3. Право вимагати вказівки свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це можливо;
 4. Право забороняти вказівки свого імені у зв'язку з використанням твору;
 5. Право обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
 6. Право на недоторканність твору.

  Майнові права Автора на твір.
 Відповідно до положень ст. 443 ЦКУ у редакції на 01.10.2024 до Майнових прав належать:
 1. Право на використання твору. Право на використання твору автором (або іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі та у будь-який спосіб;
 2. Виняткове право дозволяти використання твору;
 3. Право перешкоджати неправомірному використанню твору, зокрема забороняти таке використання;
4. Інші майнові права, встановлені законом.
 Виключне право автора (чи іншої особи, яка має майнові авторські права) дозволяти або забороняти використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) громадське виконання та громадське оповіщення творів;
3) публічну демонстрацію та публічний показ;
4) будь-яке повторне сповіщення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оповіщення;
5) переклади творів;
6) переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) включення творів як складових частин до збірок, антології, енциклопедії тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі у майновий найм, або в прокат, або шляхом іншої передачі для першого продажу екземплярів твору;
9) передання своїх творів для загального сповіщення публіки для здійснення доступ до твору з будь-якого місця та у будь-який час на її власний розсуд;
10) здача у майновий найм та (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом (продаж авторських прав) оригіналів або екземплярів аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
11) імпорт екземплярів творів.
12) цей перелік не є вичерпним!

  Терміни дії майнових та немайнових Авторських прав.
Термін дії майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права починається з моменту створення твору, діє протягом усього життя автора та спливає через сімдесят років, які відраховуються від 1 січня року, наступного за роком смерті Автора чи останнього із Співавторів

  Знак авторських прав.
  Автор або особа, якій передано майнові права на цей твір для повідомлення / попередження про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з наступних елементів:
  © - буква "c" у латиниці, обведена колом;
  ім'я (ім’я та фамілія, фамілія та ініціали тощо) або найменування особи, яка має авторське право;
  рік першої публікації твору.
Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі та на кожному примірнику твору. Іноді доречна присутність також слова copyright.
Приклад використання Знаку охорони авторського права: © Кондратюк Я.І., 2005. Саме 2005 рік — це дійсно рік створення цього сайту. Це можна перевірити у web.archive.org стосовно адреси copyright.com.ua, саме така адреса сайту була у 2005 році.

 Також ми створили для Вас сторінку про реєстрацію авторських прав на сайт, завітайте!

 Ми здатні захистити Ваші права та інтереси!