Директива Ради 92/100/ЄЕС   "Щодо права на прокат та права на отримання рентної  плати та деяких прав, пов'язаних з авторським правом в галузі інтелектуальної власності"  від 19 листопада 1992 року


     РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,
     беручи до   уваги   Договір   про   утворення   Європейського
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, статті 57 (2),
66 та 100a цього Договору,
     беручи до уваги пропозицію Співтовариства (1),
     у співпраці з Європейським Парламентом (2),
     беручи до  уваги висновок Економічного і Соціального Комітету
(3),
_______________
     (1) OJ N C 53,  28.2.1991, p. 35 та OJ N C 128, 20.5.1992, p.
8.
     (2) OJ N C 67,  16.3.1992, p.92 та рішення від 28 жовтня 1992
р. (ще не опубліковане в Офіційному виданні).
     (3) OJ N C 269, 14.10.1991, p. 54.

     враховуючи, що   в  правовому  захисті  існують  розходження,
зумовлені законами та діяльністю держав-членів стосовно  продуктів
авторського  права  та  предмета  захисту  суміжних прав з приводу
прокату  та  отримання  рентного  прибутку;  враховуючи,  що  такі
відмінності   є   джерелом   перешкод  в  торгівлі  та  деформацій
конкуренції,  які   перешкоджають   досягненням   та   правильному
функціонуванню зовнішнього ринку;
     враховуючи, що такі розходження в  правовому  захисті  можуть
збільшитися,   оскільки   держави-члени  приймають  нове  та  інше
законодавство або державне тлумачення судових  прецедентів  такого
законодавства розвивається по-іншому;
     враховуючи, що такі розходження потрібно  усунути,  маючи  на
меті  запровадження  зон  без внутрішніх кордонів,  як зазначено в
статті 8a Договору ( 994_017 ),  щоб заснувати, згідно з статтею 3
(f)  Договору,  систему,   яка   забезпечить   нормальну   здорову
конкуренцію на загальному ринку;
     враховуючи, що  прокат  авторської продукції та отримання від
неї  рентного  прибутку  і  предмет   захисту   відповідних   прав
відіграють дуже важливу роль,  зокрема для авторів,  виконавців та
виробників фонограм та  фільмів;  та  беручи  до  уваги  зростаючу
загрозу піратства;
     враховуючи, що відповідний  захист  авторської  продукції  та
предмет  захисту суміжних прав правом прокату та правом на рентний
прибуток,  а також захист предмета захисту  суміжних  прав  правом
фіксації,  правом  відтворення,  правом  на  передачу  в  ефір  та
публічне сповіщення відповідно  може  мати  важливе  значення  для
економічного та культурного розвитку Співтовариства;
     враховуючи, що захист  авторського  права  та  суміжних  прав
повинен бути пристосований до нових економічних розробок, таких як
нові форми експлуатації;
     враховуючи, що  творча  та  мистецька  діяльність  авторів та
виконавців  вимагає  певного  прибутку  як  основи  для  подальшої
творчої  та мистецької праці,  а інвестиції,  які потрібні зокрема
для виробництва фонограм та фільмів особливо високі та ризиковані;
враховуючи,    що   можливість   отримання   цього   прибутку   та
відшкодування  цієї  інвестиції  може  бути   гарантована   тільки
належним   правовим   захистом   відповідних  осіб,  що  володіють
авторським правом;
     враховуючи, що   ця   творча,   художня   та   підприємницька
діяльність  здебільшого  є  діяльністю  осіб,  які  працюють не за
наймом; враховуючи, що проведення такої діяльності можна полегшити
за    допомогою    гармонійного    правового   захисту   всередині
Співтовариства;
     враховуючи, що ця діяльність головним чином складає  послуги,
її   умови   повинні  бути  полегшені  за  допомогою  створення  в
Співтоваристві гармонійної правової схеми;
     враховуючи, що  законодавство  держав-членів влаштоване таким
чином,  щоб не вступати в конфлікт із міжнародними конвенціями, на
яких базуються багато законів держав-членів щодо авторського права
та суміжних прав;
     враховуючи, що  правова  схема  Співтовариства  щодо права на
рентний прибуток та права на прокат і щодо певних прав, пов'язаних
з  авторським  правом  може  обмежуватися запровадженням того,  що
держави-члени забезпечують права на прокат та  отримання  рентного
прибутку для певних груп осіб,  що володіють авторським правом,  і
надалі встановленням  права  фіксації,  права  відтворення,  права
розповсюдження,  права  на  передачу в ефір та публічне сповіщення
для певних  груп  осіб,  що  володіють  правом  у  галузі  захисту
суміжних прав;
     враховуючи, що для цілей цієї Директиви  необхідно  визначити
концепції рентного прибутку та прокату;
     враховуючи, що з метою прояснення в розумінні цієї  директиви
бажано  виключити  з  рентного  прибутку  та  прокату  певні форми
надання продукції,  як  наприклад  надання  фонограм  або  фільмів
(кінематографічної  або  візуальної  продукції або кінообрази,  із
супроводжуючим звучанням або без нього) для  публічного  виконання
або  передачі  в  ефір,  надання  продукції  до  виставки  або для
використання на місці;  враховуючи,  що  прокат  у  значенні  цієї
директиви  не  включає  надання  продукції  між установами,  які є
доступними для публіки;
     враховуючи, що,  прокат  продукції  установою,  доступною для
публіки,  приносить прибуток,  сума  якого  не  виходить  за  межу
необхідних  робочих витрат установи,  щодо цього,  в значенні цієї
директиви,  немає  прямих  чи  опосередкованих   економічних   або
комерційних переваг;
     враховуючи, що   необхідно   ввести   домовленості,   які   б
гарантували надання невід'ємної справедливої винагороди авторам та
виконавцям,  які  в  свою  чергу  повинні   відновити   можливість
доручення  здійснення  цього права спілкам,  що представляють їхні
інтереси;
     враховуючи, що  справедлива  винагорода  може  бути  сплачена
одним або декількома платежами в невизначений  проміжок  часу  або
відразу після укладання контракту;
     враховуючи, що  також  необхідно  захищати  принаймні   права
авторів  за умови державного прокату,  укладаючи спеціальні угоди;
враховуючи,  що, однак, будь-які заходи засновані на статті 5 цієї
Директиви   повинні   підпорядковуватися   закону  Співтовариства,
зокрема статті 7 Договору ( 994_017 );
     враховуючи, що положення Глави 2 не  утримують  держав-членів
від  поширення  презумпції  викладеної в статті 2 (5) на виняткові
права,  охоплені цією статтею;  враховуючи,  що і надалі положення
Глави   2   не  утримують  держав-членів  від  вживання  спрощеної
презумпції санкціонування експлуатації виняткових прав виконавців,
передбачених  в  цих  статтях,  оскільки  ця презумпція близька до
міжнародної конвенції Про захист виконавців,  виробників  фонограм
та  організацій  мовлення  (  995_763  )  (надалі названа Римською
Конвенцією);
     враховуючи, що   держави-члени   можуть   забезпечити   більш
далекоглядний   захист   власників   прав,   які   відносяться  до
авторського права,  ніж той захист,  який вимагає  стаття  8  цієї
Директиви;
     враховуючи, що гармонізовані права щодо прокату  та  рентного
прибутку   і   гармонізований  захист  в  галузі  прав,  що  мають
відношення до авторського права не повинні здійснюватися у спосіб,
який  формує приховане обмеження на торгівлю між державами-членами
або в спосіб,  який  суперечить  правилу  хронології  експлуатації
засобів  масової  інформації,  як  визначено  рішенням винесеним в
Societe Cinetheque v. FNCF (4),
     ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
_______________
     (4) Справи 60/84 та 61/84 ECR 1985, p. 2605.

                             Глава I

           Право на прокат та право на рентний прибуток

                             Стаття 1

                       Об'єкт гармонізації

     1. У відповідності з положеннями цієї глави, згідно статті 5,
держави-члени  надають  право  дозволити  або  заборонити   прокат
оригіналів та копій авторської продукції та іншого предмета згідно
зі статтею 2 (1).
     2. Для   цілей  цієї  Директиви  "рентний  прибуток"  означає
доступність для використання на обмежений період часу  для  прямої
або опосередкованої економічної або комерційної вигоди.
     3. Для цілей цієї Директиви "прокат" означає доступність  для
використання   на   обмежений  період  часу,  не  для  прямої  або
опосередкованої  економічної  або  комерційної  вигоди,  якщо   це
зроблено через установи, які доступні для публіки.
     4. Права,  викладені в пункті 1 не вичерпуються ні  будь-якою
торгівлею  ні  будь-яким  актом розповсюдження оригіналів та копій
авторської продукції та інших предметів,  як зазначено в статті  2
(1).

                             Стаття 2

        Особи, що володіють авторським правом і предметом
           права на прокат і права на рентний прибуток

     1. Виняткове право дозволяти або забороняти здачу продукції в
прокат та отримання рентного прибутку від неї належить:
     - автору стосовно оригіналу та копій його твору,
     - виконавцю стосовно фіксації його виконання,
     - виробнику фонограм стосовно його фонограм,
     - продюсеру  першої  фіксації  фільму  стосовно оригіналів та
копій фільму.
     Для цілей    цієї    Директиви,   термін   "фільм"   визначає
кінематографічну або  аудіовізуальну  продукцію або кінообрази,  з
супроводжуючим звучанням або без нього.
     2. Для   цілей    цієї    Директиви    головним    директором
кінематографічної  або  аудіовізуальної  продукції  вважається  її
автор  або  один  з  її  авторів.  Інших  держави-члени   вважають
співавторами.
     3. Ця Директива  не  включає  прав  на  прокат  та  отримання
рентного  прибутку  відносно  будівель  та  продукції  прикладного
мистецтва.
     4. Права,   зазначені   в   пункті   1  можуть  передаватися,
надаватися або підлягати видачі договірних ліцензій.
     5. Без  завдання  шкоди  пункту  7,  коли  з  виконавцями  та
виробником  фільму  колективно   або   індивідуально   укладається
контракт стосовно виробництва фільму, передбачається, що охоплений
контрактом виконавець,  всупереч договірним пунктам,  передає своє
право на рентний прибуток, відповідно до статті 4.
     6. Держави-члени передбачають схожу  презумпцію,  передбачену
пунктом 5, щодо авторів.
     7. Держави-члени гарантують,  що підписання  контракту,  який
укладається   між   виконавцем   та   продюсером  фільму  відносно
виробництва  фільму   має   результат   санкціонованого   рентного
прибутку,  за  умови,  що  такий  контракт  передбачає справедливу
винагороду  в  значенні  статті  4.  Держави-члени  можуть   також
передбачити,  що цей пункт з відповідними змінами буде застосовано
до прав, що містяться у Главі II.

                             Стаття 3

                   Прокат комп'ютерних програм

     Ця Директива не пошкоджує положення статті  4  (c)  Директиви
Ради  91/250/ЄЕС  від  14  травня  1991 р.  щодо правового захисту
комп'ютерних програм (5).
_______________
     (5) OJ N L 122, 17.5.1991, p. 42.

                             Стаття 4

            Невід'ємне право на справедливу винагороду

     1. Якщо автор або виконавець  передав  або  поступився  своїм
правом  на  рентний  прибуток від фонограми або оригіналу чи копії
фільму виробнику фонограм або фільмів,  цей автор  або  виконавець
зберігає   право  отримувати  справедливу  винагороду  за  рентний
прибуток.
     2. Автори  або  виконавці  не  можуть  відмовитися  від права
отримувати справедливу винагороду за рентний прибуток.
     3. Здійснення  права  отримувати  справедливу винагороду може
надаватися спілкам, які представляють авторів або виконавців.
     4. Держави-члени  можуть регулювати як і до якої міри спілки,
які  представляють  авторів  або  виконавців,  можуть  здійснювати
управління  правом  отримувати  справедливу  винагороду,  а  також
вирішувати питання від кого цю винагороду вимагати або стягувати.

                             Стаття 5

        Применшення виключного державного права на прокат

     1. Держави-члени  можуть  відходити  від  виняткового  права,
передбаченого  статтею 1,  щодо державного прокату,  за умови,  що
автори отримають винагороду за такий прокат.  Держави-члени можуть
вільно визначати розмір цієї винагороди, беручи до уваги їхні цілі
щодо розвитку культури.
     2. Якщо  держави-члени  не  застосовують виняткового права на
прокат,  передбаченого  статтею  1  щодо  фонограм,   фільмів   та
комп'ютерних   програм,   вони   принаймні   вводять  для  авторів
винагороду.
     3. Держави-члени  можуть  виключити певні категорії установ з
ряду тих, яким сплачується винагорода згідно з пунктами 1 та 2.
     4. Комісія  разом з державами-членами повинна до 1 липня 1997
р.  надати доповідь  щодо  державного  прокату  в  Співтовариство.
Спочатку  вони  подадуть  цю  доповідь  на  розгляд в Європейський
парламент та до Ради.

                             Глава II

             Права, що відносяться до авторських прав

                             Стаття 6

                          Право фіксації

     1. Держави-члени передбачають для виконавців виняткове  право
дозволяти або забороняти фіксацію їхнього виконання.
     2. Держави-члени  передбачають   для   організацій   мовлення
виняткове  право  дозволяти або забороняти фіксацію їхніх передач,
незалежно від того чи це передача проводами,  в ефір,  кабелем або
через супутник.
     3. Оператор,  який забезпечує передачу кабелем не має  права,
передбаченого   пунктом  2,  якщо  транслює  передачі  організацій
мовлення просто за допомогою кабелю.

                             Стаття 7

                       Право на відтворення

     1. Держави-члени  надають  виняткове  право   дозволяти   або
забороняти пряме або опосередковане відтворення:
     - виконавцям, для фіксації їхнього виконання,
     - виробникам фонограм, щодо їхніх фонограм,
     - продюсерам першої фіксації фільмів відносно  оригіналів  та
копій їхніх фільмів та
     - організаціям  мовлення  щодо  фіксації  їхніх  передач,  як
зазначено в статті 6 (2).
     2. Право на відтворення, згадане в пункті 1, може надаватися,
передаватися або підлягати видачі договірних ліцензій.

                             Стаття 8

              Передача в ефір та публічне сповіщення

     1. Держави-члени надають виконавцям виняткове право дозволяти
або забороняти передачу в ефір за допомогою радіозасобів  передачі
та публічного повідомлення своїх виконань, крім тих випадків, коли
виконання самі по собі вже є трансляціями або зроблені з фіксації.
     2. Держави-члени  забезпечують  право  гарантування того,  що
разова  справедлива  винагорода  сплачується  користувачем,   якщо
фонограма,  створена з комерційною метою репрографічне відтворення
такої фонограми, використовується для передачі в ефір за допомогою
радіозасобів  трансляції або для будь-якого публічного сповіщення,
та  гарантування  того,  що  ця  винагорода   розподіляється   між
відповідними   виконавцями  та  виробниками  фонограм.  У  випадку
відсутності угоди між виконавцями та виробниками  фонограм,  умови
щодо розподілу цієї винагороди між ними складають держави-члени.
     3. Держави-члени  передбачають   для   організацій   мовлення
виняткове   право  дозволяти  або  забороняти  ретрансляцію  їхніх
передач за допомогою радіозв'язку,  а також і публічне  сповіщення
цих  передач,  якщо  така  передача зроблена в місцях доступних до
публіки без сплати вхідного збору.

                             Стаття 9

                     Право на розповсюдження

     1. Держави-члени передбачають:
     - для виконавців, щодо фіксації їхнього виконання,
     - для виробників фонограм, щодо їхніх фонограм,
     - для  продюсерів першої фіксації фільмів відносно оригіналів
та копій їхніх фільмів та
     - для  організацій  мовлення щодо фіксації їхніх передач,  як
зазначено в статті 6 (2),
     виняткове право зробити доступними ці об'єкти, включаючи їхні
копії,  для публіки за  допомогою  торгівлі  або  іншого  способу,
надалі визначеного як "право на розповсюдження".
     2. Право на розповсюдження  є  невичерпним  у  Співтоваристві
відносно  об'єкта,  як зазначено в пункті 1,  окрім випадку,  коли
перший продаж такого об'єкта в Співтоваристві зроблений особою, що
володіє авторськими правами або з його участю.
     3. Право  на  розповсюдження  не  завдає  шкоди   спеціальним
положенням Глави I, зокрема статті 1 (4).
     4. Право на розповсюдження може надаватися,  передаватися або
підлягати видачі договірних ліцензій.

                            Стаття 10

                       Обмеження щодо прав

     1. Держави-члени передбачають обмеження щодо прав викладених,
в Главі II відповідно до:
     (a) приватного використання;
     (b) використання  коротких  витягів  разом   із   репортажами
поточних подій;
     (c) одноденні фіксації організаціями  мовлення  за  допомогою
своїх власних засобів та для своїх власних передач;
     (d) використання виключно задля мети викладання або наукового
дослідження.
     2. Незалежно від пункту 1,  будь-яка держава-член  передбачає
ті  ж  самі  обмеження  стосовно  захисту  виконавців,  виробників
фонограм,  організацій  мовлення  та  продюсерів  першої  фіксації
фільмів,  які  вона  передбачає  у зв'язку із захистом авторського
права в літературі та творчій праці.  Однак,  обов'язкові ліцензії
можуть бути передбачені лише за умови їхньої сумісності з Римською
Конвенцією ( 995_763 ).
     3. Пункт  1  (а)  не  завдає  шкоди  будь-якому існуючому або
майбутньому  законодавству  щодо  винагороди  за  відтворення  для
приватного використання.

                            Глава III

                            Строк дії

                            Стаття 11

     Строк дії   авторських  прав  без  завдання  шкоди  майбутній
гармонізації,  права,  які  розглядаються  в  цій  Директиві,   не
закінчується  наприкінці строку встановленого Бернською Конвенцією
про охорону літературних та художніх творів ( 995_051 ).

                            Стаття 12

     Строк дії суміжних прав  без  шкоди  майбутній  гармонізації,
прав,  які  в  цій  Директиві  стосуються  виконавців,  виробників
фонограм  та  організацій  мовлення,  не  закінчується  до   кінця
відповідного  строку  визначеного Римською Конвенцією.  Тривалість
прав,  які в цій Директиві стосуються продюсерів  першої  фіксації
фільмів,  складає  двадцять  років відрахованих від кінця року,  в
якому була зроблена фіксація.

                             Глава IV

                        Загальні положення

                            Стаття 13

                       Вчасне застосування

     1. Ця директива застосовується відповідно до всієї  продукції
авторського права, виконання, фонограм, передачі в ефір, та першої
фіксації фільмів,  згаданих в цій Директиві, які з 1 липня 1994 р.
захищені  законодавством  держав-членів в галузі авторського права
та  суміжних  прав  або  відповідають  критеріям  захисту   згідно
положенням цієї Директиви на цей час.
     2. Ця Директива без шкоди застосовується до  будь-яких  актів
експлуатації представлених до 1 липня 1994 р.
     3. Держави-члени забезпечують, що особи, які володіють правом
вважаються  такими,  що надали свій дозвіл на рентний прибуток від
об'єкта згідно зі статтею 2 (1),  який надається третім  учасникам
для  цієї мети або буде отриманий до 1 липня 1994 р.  Однак,  якщо
таким об'єктом є цифровий запис,  держави-члени  забезпечують,  що
особи,   що  володіють  авторським  правом  мають  право  отримати
відповідну винагороду за прокат об'єкта,  або отримання  за  нього
рентної плати.
     4. Державам-членам не потрібно застосовувати положення статті
2(2)  до кінематографічної або аудіовізуальної продукції створеної
перед 1 липня 1994 р.
     5. Держави-члени  визначають  дату,  з  якої буде застосована
стаття 2(2) за умови, що ця дата буде не пізніше 1 липня 1997 р.
     6. Ця  Директива  без шкоди для пункту 3 та підпорядковуючись
пунктам 8 та 9 не застосовується в контрактах,  які були  укладені
до її прийняття.
     7. Держави-члени забезпечують, відповідно до положень пунктів
8 та 9, що особи, що володіють авторськими правами і отримали нові
права завдяки державним положенням,  прийнятим у впровадженні цієї
директиви і дали свою згоду на експлуатацію, вважаються такими, що
їм будуть передані нові виключні права.
     8. Держави-члени  визначають  дату,  з  якої існує невід'ємне
право на справедливу винагороду згідно зі статтею 4 за  умови,  що
ця дата прийнята не раніше 1 липня 1997 р.
     9. Стосовно контрактів,  укладених перед  1  липня  1994  р.,
невід'ємне  право  на  справедливу  винагороду згідно зі статтею 4
застосовується тільки у тому випадку,  якщо автори або  виконавці,
або   особи,   які   їх  представляють  подали  запит  щодо  цього
застосування перед 1 січня 1997 р.  За умови відсутності угоди між
особами,   що   володіють   авторськими   правами  стосовно  рівня
винагороди, держави-члени фіксують рівень справедливої винагороди.

                            Стаття 14

     Відносини між авторським та суміжними  правами  щодо  захисту
авторського  права та суміжних прав в цій Директиві залишаються не
розглянутими і ні в якій мірі не впливають  на  захист  авторських
прав.

                            Стаття 15

                        Заключні положення

     1. Держави-члени     приймають     закони,    постанови    та
адміністративні  положення,  які  необхідні  для  виконання   цієї
Директиви   не   пізніше   1   липня  1994 р. Про  виконання  вони
повідомляють Комісію.  Коли Держави-члени приймають ці  положення,
останні   повинні   містити   посилання   на   цю   Директиву   чи
супроводжуватися  таким  посиланням  у   разі   їхньої   офіційної
публікації.
     2. Держави-члени передають Комісії  текст  основних  положень
національного   законодавства,  які  вони  прийняли  у  сфері,  що
регулюється цією Директивою.

                            Стаття 16


     Ця Директива адресована державам-членам.

     Вчинено в Брюсселі, 19 листопада 1992 р.

За Раду

Президент                                                 Е. Ляйг

     Офіційне видання L 346, 27/11/1992 p. 0061-0066

     Переклад здійснено    Центром    порівняльного    права   при
Міністерстві юстиції України.